Блог компанії

Як застосовувати Міжнародну класифікацію функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я у реабілітації

Як застосовувати Міжнародну класифікацію функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я у реабілітації

Автор: Володимир Алейнік, головний лікар Медичного центру фізичної терапії та медицини болю “Інново”

Кілька місяців тому очільником МОЗ України було підписане окреме доручення про впровадження Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я в українську реабілітацію. Раніше єдиною статистичною класифікаційною системою в українській медицині була Міжнародна класифікація хвороб Х-го перегляду. Як зміни вплинули на організацію роботи медичних закладів – читайте у статті.

За останні два десятиліття у світі кардинально змінився підхід до реабілітації пацієнтів. Медична спільнота перейшла від біомедичної моделі хвороби до біопсихосоціальної, яка визначає здоров’я і хворобу як результат взаємодії фізіологічних, психологічних та соціальних процесів. Сьогодні основна мета реабілітації – повернути хвору або травмовану людину до нормального соціального життя (як фізично, так і психологічно) та максимально підготувати її до нових умов.

Розуміння обмежень життєдіяльності та реабілітації в Україні базується на філософії та визначеннях, які не сумісні з міжнародним розумінням обмеження життєдіяльності як взаємодії особи з певним станом здоров’я та її середовища, що призводить до недостатнього збору даних по обмеженнях життєдіяльності та плануванню реабілітаційних послуг, а також індивідуальної оцінки обмеження життєдіяльності та постановки цілей, щоб змінювати результати реабілітації (із резюме Звіту Місії ВООЗ з оцінки системи реабілітації в Україні, грудень 2015).

Нещодавно і Україна долучилася до нових підходів. В. о. міністра охорони здоров’я Уляна СУПУРУН підписала окреме доручення про впровадження Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (далі – МКФ) в українську реабілітацію.
Зміни полягають у тому, щоб переорієнтувати зусилля на відновлення або компенсацію певних порушень, враховуючи соціальне середовище та запити пацієнта, а не зосереджуватися суто на лікуванні хвороби або її наслідків. Тобто у центрі системи має бути пацієнт.

Чому замість біомедичної моделі хвороби обираємо біопсихосоціальну

Сучасна українська медицина використовує біомедичну модель хвороби, що спирається тільки на Міжнародну класифікацію хвороб (International Classification of Diseases, ICD). Тут увагу зосереджено на лікуванні захворювання і майже не враховано соціальне середовище пацієнта, його психологічний стан.
МКХ розглядає порушення (у вигляді симптомів) як частини, які формують хворобу та причини для звернення по медичну допомогу. Натомість МКФ розглядає порушення як проблеми функції і структур організму, пов’язаних зі змінами здоров’я. Знаючи, як хвороба впливає на функціонування, можна ліпше планувати послуги, лікування і реабілітацію осіб з обмеженням можливостей.
Мета реабілітації – забезпечити людині участь у суспільному житті, враховуючи наявні функціональні порушення. Саме це є в основі біопсихосоціальної моделі хвороби, яка прийнята більшістю країн світу як відправний пункт комплексної медико-соціальної реабілітації пацієнтів.
Вперше біопсихосоціальну модель хвороби представили ВООЗ ще 1980 року як Міжнародну класифікацію ушкоджень, порушень життєдіяльності та інвалідності (International Classification of Impairments, Disabilities, and Handicps – ICIDH). 2011 року ВООЗ видали удосконалену версію цієї класифікації – вже згадану Міжнародну класифікацію функціонування, обмежень життєдіяльності і здоров’я (ICF – International Classification of Functioning, Disability and Health), а 2007 року – версію МКФ для дітей та підлітків. 
МКХ і МКФ використовують одночасно як класифікаційні системи, що доповнюють одна одну. Перша розглядає порушення (у вигляді симптомів) як складові хвороби та причини для звернення по медичну допомогу, друга визначає складники здоров’я і пов’язані з ним складники добробуту (наприклад освіта і праця).

Як користуватися МКФ

У МКФ наведено повний та загальновизнаний список понять для опису функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я. Зроблено акцент на адаптивно-компенсаторних можливостях організму та важливості максимально залучити пацієнта до суспільного життя.
МКФ є універсальною класифікацією, яку застосовують до всіх людей, а не лише до осіб з обмеженнями життєдіяльності. У ній виділено як різні показники здоров’я, так і показники, пов’язані зі здоров’ям (участь у суспільному житті). МКФ забезпечує комплексний підхід до здоров’я з біологічної, особистісної та соціальної позицій:

  • медичне розв’язання проблем, спричинених хворобою або травмою;
  • реалізація пацієнта;
  • інтеграція пацієнта у суспільство.

МКФ поділяється на дві частини, кожна з яких має по дві складові:

Функціонування і обмеження життєдіяльності:

  • функції і структури організму (фізіологічні функції систем організму, включно з психічними функціями, та анатомічні частини організму – органи, кінцівки та їхні сегменти);
  • активність і участь (можливість пацієнта виконувати завдання або дії, залучення пацієнта у життєву ситуацію).

Чинники контексту:

  • чинники навколишнього середовища (фізичні та соціальні обставини, середовище спілкування, де люди живуть або проводять свій час);
  • особистісні чинники.

Чинники навколишнього середовища розглядають у взаємозв’язку з іншими складовими МКФ. Вони можуть вплинути як позитивно, так і негативно на адаптацію у суспільстві пацієнта з обмеженнями життєдіяльності. Особистісні чинники не класифікують в МКФ через соціальні і культурні варіації.
Вказані складові взаємодіють між собою і можуть впливати на показники кожної з них (Схема).


Приклад із практики

Пацієнт з болем та порушенням рухомості в кульшовому суглобі. Біомедичну та біопсихосоціальну проблеми, в даному випадку, описують згідно, представлених у таблицях кодів МКХ і МКФ. Мета класифікування: ідентифікація проблеми, визначення запиту пацієнта, планування лікування (медикаментозна терапія/фізична терапія/використання додаткових засобів пересування або ендопротезування/фізична терапія). Проблеми, описані за МКФ, можна виразити в числовому варіанті та оцінити в динаміці лікування. Як бачимо, значна кількість кодів МКФ, яка може бути використаною у  випадку коксартрозом, говорить про те, що у кількох пацієнтів з даною проблемою буде різний ступінь функції, участі і активності, а також, різні завдання реабілітації.

МКХ-10

Первинний код МКХ M16 Коксартроз
Вторинні коди МКХ M16.0 Первинний коксартроз, двосторонній
M16.1 Інший первинний коксартроз
M16.2 Коксантроз внаслідок дисплазії, двосторонній
M16.3 Інший диспластичний коксантроз
M16.4 Посттравматичний коксантроз, двосторонній
M16.5 Інший посттравматичний коксантроз
M16.6 Інший вторинний коксартроз, двосторонній
M16.7 Інший вторинний коксартроз
M16.9 Коксартроз, не уточнений

МКФ

Первинні коди МКФ
Функції організму b28016 Біль в суглобі
b710 Функція рухомості суглоба
Структура організму s75001 Кульшовий суглоб
s7402 М’язи поясу нижньої кінцівки
s7403 Зв’язки і фасції поясу нижньої кінцівки
Активність і участь d4154 Утримання вертикального положення
d4500 Хода на короткі дистанції
d4501 Хода на довгі дистанції
Вторинні коди МКФ
Функції організму b7201 Рухомість тазу
b7300 Сила окремих м’язів або груп м’язів
b7401 Витривалість м’язевих груп
b770 Функція стереотипу ходи
b7800 Відчуття м’язової жорсткості
Структура організму s7401 Суглоби поясу нижніх кінцівок
Активність і участь d4101 Присідання
d4103 Перебування в сидячому положенні
d4106 Зміщення центру ваги тіла
d4350 Поштовхи нижньою кінцівкою
d4351 Удари нижніми кінцівками
d4502 Прогулянка з наборами висоти
d4503 Прогулянки навколо перешкод
d4551 Скелелазіння
d4552 Біг
d4553 Стрибки
d4600 Пересування в межах будинку
d4601 Пересування в будівлях за межами дому
d4602 Пересування за межами дому або іншої будівлі

Як впливають на якість життя зміни стану здоров’я

МКФ можна застосовувати як:

  • статистичний інструмент – для збору та накопичення інформації (наприклад при популяційних дослідженнях, епідеміологічному моніторингу або при створенні інформаційних систем );
  • інструмент досліджень – для оцінювання результатів втручань, якості життя або чинників навколишнього середовища;
  • клінічний інструмент – для оцінювання потреб, порівняння варіантів терапії, оцінювання професійної придатності, реабілітації та оцінювання результатів втручань;
  • інструмент соціальної політики – для планування заходів соціального захисту, компенсаційних систем, їх політики та реалізації.

Впровадження МКФ в Україні дасть змогу застосувати міжнародний інструмент вивчення епідеміології інвалідності та поліпшити взаємодію між усіма учасниками реабілітаційного процесу (пацієнтом, лікарями, фізичними терапевтами, ерготерапевтами, соціальними працівниками).
Перевага при використанні МКФ: завдяки проведеній комплексній медико-соціальній реабілітації активність і участь пацієнта можуть поліпшитися, навіть якщо ступінь порушень залишається без змін.

Що змінилося у роботі медичних закладів і чого очікувати

Сучасна реабілітація ґрунтується на потребах пацієнта, індивідуальному підході до кожного пацієнта і має починатися з того моменту, коли пацієнт звернувся по медичну допомогу. 
Восени 2016 року у систему охорони здоров’я було введено нові спеціальності лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, ерготерапевта та фізичного терапевта.
Відтепер у медичних закладах створюють мультидисциплінарні команди, до яких, разом з лікарями окремих спеціальностей, належать:

  • лікар фізичної та реабілітаційної медицини;
  • фізичний терапевт;
  • ерготерапевт;
  • логотерапевт;
  • психотерапевт/психолог;
  • соціальний працівник.

МКФ є універсальною мовою спеціалістів, які входять до мультидисциплінарної команди. Вона допомагає поліпшити планування реабілітаційних послуг, підвищити взаємодію між учасниками реабілітаційного процесу та сприяє максимальному поверненню індивіда до суспільної взаємодії, враховуючи його запити і можливості, обґрунтовує необхідність використання тих чи тих допоміжних засобів.

Посилання на оригінал: http://egolovlikar.mcfr.ua/article.aspx?aid=559142