Медицина болю

Що вивчає медицина болю?

В сучасному світі однією з найчастіших причин звернення до лікаря є біль при захворюваннях опорно-рухового апарату. Від болю, пов’язаного з ураженням опорно-рухового апарату, страждає 20-45 % населення земної кулі (жінки та особи старшого віку страждають частіше). Хронічний біль є причиною втрати працездатності та соціальної активності людей, з ним пов’язані патологічні стани, такі як депресія, порушення сну, дестабілізація роботи серцево-судинної системи.

В структурі патології опорно-рухового апарату, залежно від основного патогенетичного механізму, виділяють запальні захворювання суглобів та прилеглих тканин (артрит, теносиновіїт, міозит), дегенеративні ураження суглобів, травми, пухлини.

Біль як хвороба

В нормі біль є позитивним відчуттям, оскільки він є першим сигналом про небезпеку. Ще з дитинства ми на власному досвіді вчимось оминати те, що завдає болю. При травмах біль змушує нас обмежити функціонування пошкодженої кінцівки, а відтак сприяє її загоєнню. Такий “позитивний” біль називається “гострим”, основою якого є патологічний процес, пов’язаний з травмою, запаленням чи інфекцією.

Хронічний біль триває більше 3-6-ти місяців, що перевищує період загоєння тканин. Такий вид болю втрачає своє корисне сигнальне значення, внаслідок чого він починає проявлятися за іншими патологічними законами, визначну роль в розвитку яких відіграє психічний фактор. Якщо гострий біль розглядають як симптом, то хронічний біль набуває рис хвороби, яка проявляється емоційними та психічними порушеннями, з формуванням больової поведінки.

Сприйняття болю

У кожної людини різне сприйняття болю, яке може залежати як від виховання, так і від статі. Наприклад, вихований страждати мовчки зазвичай скаже, що йому не так боляче, ніж той, хто звик до надмірного вираження своїх відчуттів. Доведено, що жінки здатні легше реагувати на біль, ніж чоловіки.

Відчуття болю по-різному виражене вдень та вночі. Біль, який не давав довго заснути вночі, вдень сприймається легше. Це пояснюється тим, що вночі біль захоплює всю нашу увагу, а вдень ми можемо відволіктись від нього: чи то бесідою з товаришем, чи то переглядом фільму, чи то працею. Страх, який виникає у нас внаслідок нерозуміння причин болю, призводить до фіксації уваги на ньому та посилює страждання загалом.

Причини болю

Причини болю у 90 % випадків криються у п’ятьох біологічних структурах: м’яких тканинах (шкіра, м’язи, зв’язки тощо), суглоби, кістки, судини і нервові волокна. Тому біль поділяють на: тканинний, суглобовий, кістковий, судинний та нейрогенний.

Тканинний біль. Причини болю формуються в шкірі, м’язах, зв’язках, внутрішніх органах.

Суглобовий біль. Причиною такого болю є внутрішньо- та позасуглобова патологія. Внутрішньосуглобовий біль виникає при ревматичних захворюваннях, інфекціях, остеоартрозі, травмах. Він найчастіше супроводжується запаленням з надмірною продукцією внутрішньосуглобової (синовіальної) рідини, яка при рухах розтягує порожнину суглоба і спричиняє біль. До позасуглобових уражень належать хвороби та травми сухожилків, синовіальних сумок, зв’язок.

Кістковий біль. Характеризується ниючим болем, який поширюється вздовж кістки. Причинами кісткового болю є остеопороз, підвищення внутрішньокісткового тиску, пухлини.

Судинний біль. Спричинений розладами кровопостачання внаслідок звуження артерій або відтоку крові при розширених чи тромбованих венах. Характеризується онімінням кінцівок, порушенням ходи, набряками, утворенням виразок на шкірі.

Нейрогенний біль. Виникає внаслідок подразнення патологічними чинниками провідників болю (нервів). Окрім болю, з’являються розлади чутливості (її посилення або зменшення до абсолютної втрати) окремих ділянок тіла.

Діагностика болю

Щоб з’ясувати причини болю, необхідно пройти складний діагностичний шлях. Опираючись на скарги пацієнта та відомості про те, як розвивалось захворювання, лікар з’ясовує історію хвороби, а також те, в якій системі є порушення (судинній, руховій, нервовій, імунній та ін.). Це дозволяє визначити місце та характер болю, констатувати рухові розлади та виявити ймовірну причину цього болю.

Встановлюючи діагноз, сучасна медицина опирається на дані додаткових методів обстеження. Наприклад, коли під час діагностики застосовують технічні засоби, такі як рентгенографія, магнітно-резонансна томографія, комп’ютерна томографія, ультразвукова діагностика, це дозволяє побачити вигляд ураженого органу зсередини, візуалізувати, яка саме тканина є субстратом болю та чи поширюється процес на прилеглі тканини.

Окремим ефективним методом діагностики є лабораторні аналізи: на основі змін показників крові визначаються “невидимі” причини хвороби (інфекції, ураження імунної системи і т.д.). Тому при одному чи іншому захворюванні лікар вибирає найбільш оптимальний метод діагностики.

Заключним етапом процесу діагностики є аналіз проведених обстежень та встановлення остаточного діагнозу, на основі якого буде назначене лікування.

Біль при нерегулярних заняттях спортом

Фізична активність стає все більш популярним вибором способу життя. Багато людей впродовж цілого тижня віддають себе роботі, а у вихідні займаються спортом. Це явище настільки масове, що на означення такої категорії людей навіть винайшли термін “спортсмени вихідного дня”. Часто така фізична активність є причиною виникнення болю. Адже внаслідок нерегулярних занять неадаптовані до фізичних навантажень структури опорно-рухового апарату перевантажуються, що викликає біль і порушує трудову діяльність.