“Краще вбий мене правдою, ніж жалій брехнею”

“Більше ніколи нікому не говоріть такого, як ви сказали мені”, – з телефонного дзвінка із такими словами розпочався один робочий день у дитячому відділенні нашого медичного центру. Телефонувала мама, яка днями була у нас на консультації з приводу стану здоров’я своєї дитини. Висновком наших лікарів після огляду дитини було те, що її стан здоров’я є настільки важким, що не дозволяє їй проходити курс фізичної терапії у нашому центрі. Навіть більше: фізична терапія як така є протипоказаною цій дитині, адже фізичне навантаження є для неї виснажливим. Основне, що наші фахівці намагалися донести до мами, – це те, що її дитина потребує ретельного та постійного догляду. І надали рекомендації щодо того, яким має бути цей догляд. Адже його можуть забезпечити не лише спеціалісти, а й такі знання та вміння повинні мати також батьки дитини чи люди, які нею опікуються.
Це не перша ситуація, коли батьки, які мають дітей у такому стані, звертаються до нас. Дехто дивується: “І що ви навіть нічим не можете допомогти? Невже все так безнадійно?” Справа в тому, що на певному етапі життя дитини, яка хворіє, її стан може бути критичним і тоді більшість методів терапії є недоречними. Для важко хворих дітей, прогноз яких є несприятливим, потрібна паліативна допомога – догляд медиків та соціальних працівників задля того, щоб забезпечити належну якість життя пацієнта та полегшити його страждання. Для цього існують спеціальні медичні заклади – “хоспіси”, потреба створення яких є в Україні. Адже наразі така практика в нас є непоширеною і нерідко батьки вимушені сам на сам залишатися зі своєю проблемою.
Отож, виникає запитання, чи етично пропонувати батькам методи лікування, які не лише не допоможуть їхній дитині, але й можуть їй нашкодити. Можливо, мама, яка звернулася до нас, вперше почула такий висновок щодо стану своєї дитини. Адже досі знаходилися ті, хто намагався “лікувати” її дитя. І знайшлися ті, хто попри все застосовуватиме цій дитині протипоказані методи лікування, що, на нашу думку, є злочином – заради заробляння грошей.
Телефонуючи до нас, мама висловилася так, що своїми словами ми вбиваємо у неї надію. Втім, обов’язком лікаря є сказати пацієнтові правдивий об’єктивний висновок. Адже коли батьки усвідомлюють дійсний стан доньки чи сина, це допомагає їм спрямовувати всі сили на те, що є насправді потрібним для їхньої дитини на цьому етапі її життя.