Перш ніж відповісти, почнімо з головних аспектів філософії. Іммануїл Кант сформулював такий перелік запитань: «Що я можу знати? Що я можу робити? На що я можу сподіватися?» І найголовніше питання: «Що таке людина?» Але я не філософ, тому не розглядаю ці питання з погляду метафізики, моралі й релігії. У своїй практиці я найчастіше ставлю перші три питання з погляду знань і навичок, які використовую. Це дозволяє критично мислити, щоби не стати заручником власних переконань.

Фізична терапія є невід’ємною частиною системи охорони здоров’я з надання медичних послуг та соціального забезпечення. Фізичні методи терапії застосовуються для розвитку, підтримки та відновлення руху, максимальних функціональних можливостей, а також потреб людини протягом усього його життя. Особливе значення фізична терапія має в тих випадках, коли нормальний рух і функція під загрозою травми, хвороби, болю, старіння.

Відмінною особливістю фізичної терапії є професійне клінічне мислення, яке грунтується на фізіотерапевтичній діагностиці та оцінці з урахуванням нозології пацієнта. Метою діагностики є визначення прогнозу, головних цілей, засобів і методів фізичної терапії для найбільш підходящих стратегій лікування і відновлення.

Хто такий фізичний терапевт?

Якщо у всесвітній системі охорони здоров’я професія фізичного терапевта вже давно займає важливе місце, то в Україні вона тільки починає формуватися в незалежну спеціальність. Зовсім недавно в класифікатор професій була внесена нова спеціальність — фізична терапія, яка замінила фізичного реабілітолога. Але в нашій країні фізичні реабілітологи асоціюються в основному з масажистами, інструкторами ЛФК та ​​тренерами. На противагу, для спеціальності фізичного терапевта потрібні нові знання й перекваліфікація відповідно до міжнародних стандартів. Тому я буду орієнтуватися на принципи роботи наших західних колег, адже впевнений, що поступово й ми зможемо досягти необхідного рівня.

• Фізичний терапевт — НЕ масажист, хоча володіє необхідними навичками лікувального масажу та іншими техніками роботи з м’якими тканинами;
• НЕ мануальний терапевт, хоча прекрасно володіє багатьма техніками мануальної терапії;
• НЕ психолог, хоча має базові поняття психології;
• НЕ інструктор ЛФК, не тренер або кінезітерапевт, хоча володіє основними методами кінезіотерапії, а використання руху в терапії є основою його діяльності.

Фізичний терапевт — це незалежний, кваліфікований фахівець, який володіє всіма перерахованими методами, постійно навчається, удосконалюючи свої знання й навички, а також дотримується основних принципів доказової медицини. На основі клінічного огляду та оцінки стану пацієнта, терапевт визначає цілі лікування та оптимальні методи фізичної терапії. Фізичний терапевт може бути першою ланкою в наданні медичної допомоги, до нього можуть звертатися без направлення від іншого медичного фахівця. Наприклад, з болем у спині пацієнт може відразу звернутися до фізичного терапевта за консультацією.

Діяльність фізичного терапевта керується загальноприйнятими міжнародними принципами, викладеними Всесвітньою Конфедерацією з Фізичної Терапії (WCPT). Фізична терапія включає в себе взаємодію між фізіотерапевтами, пацієнтами, їхніми сім’ями та іншими фахівцями в системі охорони здоров’я.

Фізичні терапевти в межах своєї компетенції зобов’язані:

• проводити комплексне обстеження пацієнтів;
• оцінювати результати обстеження пацієнта, робити клінічні висновки для постановки діагнозу;
• на основі діагнозу та індивідуальних особливостей пацієнта визначати прогноз і план лікування;
• проводити консультації тільки в межах своєї компетенції й  у разі необхідності направляти пацієнтів до інших фахівців;
• реалізовувати програму фізіотерапевтичного лікування, визначати результати роботи і за необхідності вносити корективи в програму лікування;
• давати рекомендації щодо самоврядування.

Згідно з Американською Асоціацією Фізичної Терапії (АPTA) терапевти працюють за такими напрямками:

• неврологія;
• травматологія та ортопедія;
• кардіоваскулярні захворювання й пульмонологія;
• клінічна електрофізіологія;
• педіатрія;
• геронтологія;
• спортивна медицина;
• жіноче здоров’я.

Клінічний огляд у фізичній терапії

Будь-який прийом фізичного терапевта починається з діагностики та оцінки. Терапевт оцінює скарги пацієнта, вираженість больового синдрому, активний і пасивний діапазон рухів, силу м’язів, виконує неврологічні та специфічні тести для визначення діагнозу.

В англомовній літературі пропонується такий алгоритм діагностики:

• S — subjective (анамнез);
• O — objective (з допомогою клінічних тестів терапевт може підтвердити або виключити гіпотезу, яка виникла після суб’єктивної оцінки);
• A — assessment (аналіз даних суб’єктивної й об’єктивної оцінки для визначення діагнозу);
• P — plan (план і цілі терапії);

Довірся мені, я твій фізичний терапевт.

Масштабні знання фізичного терапевта дозволяють впоратися з багатьма захворюваннями й ушкодженнями, щоби людина могла займатися улюбленою справою і вести активний спосіб життя. Фізичний терапевт може допомогти людині відновитися після інсульту, позбавитися від болю в попереку або колінному суглобі, повернутися до спорту після травми.

Знайдіть свого фізичного терапевта й довіртеся йому!

_
Оригінал статті: https://sportcasta.com/trainer/training/zdorovye/chto-takoe-fyzycheskaya-terapyya-y-kak-rabotaet-fyzycheskyj-terapevt-

До 1 року ваш малюк спостерігає за оточенням.

У віці до 1 року дитина бачить усе ще розмиті об’єкти. Тому, найкраще стимулювати її розвиток світлом, яскравими кольорами та контрастними поєднаннями. Однак, важливо впливати й на інші органи чуття, тому іграшки можуть скрипіти, шуміти, мати виражену текстуру або ж, навпаки, бути м’якими.

Найкращий вибір:

• яскраві каруселі (підвіски) на ліжечко;
• брязкальця;
• дзеркала, що не б’ються;
• розвиваючі коврики з підвісками;
• бізі-борди (дошки для активності);
• м’які, яскраві іграшки звірів чи ляльок з усміхненими лицями;
• м’які м’ячики з тканини.

В 1–2 років дитина захоплена причинно-наслідковим зв’язком.

У цьому віці діти дуже люблять реакцію іграшок на їхні дії. Це дозволяє їм застосовувати нові моторні навички. Найцікавішими будуть іграшки з кнопками, які викликають відтворення звуків, блимання світла, «вистрибування» деталей. Є такі іграшки, що називають букву, форму чи цифру, коли ваша дитина натискає кнопку. Вони призначені на інший вік, ваша дитина надто маленька, щоби фактично навчитися абетки, однак, їй буде цікаво користуватися взаємодією з цими іграшками та піддаватися впливу мови.

Найкращий вибір:

• пірамідка-кільця;
• чашечки чи коробки, що складаються;
• іграшки, що рухаються від натиску, натягу;
• іграшки з молотком та дірками, щоби проштовхувати предмети;
• прості музичні інструменти;
• сортувальники по формі;
• великі машини та пластикові люди, що керують ними;
• пазли з 4–5 частин;
• гумові качечки або іграшкові човники для ванни.

У 2–3 роки дитина імітує дії людей навколо.

У цьому віці гра більш цілеспрямована, адже дитина вже має певні моторні навички. Тепер дитина вже може вирішити головоломку (пазли) чи побудувати щось самостійно (кубики). Тому, найцікавіше для неї в цьому віці — імітувати поведінку та дії дорослих. Також їй сподобаються іграшки, які відтворюють реальні звуки, наприклад, телефони або ляльки, що спілкуються. Цікавими для дітей будуть ігри в лікарню, будівництво, батьківство, школу та інше. Також дітям у віці 2–3 роки все ще подобаються іграшки, що реагують на натяг чи рух.

Найкращий вибір:

• реалістичні ляльки та м’які іграшки звірів;
• набори для реалістичної гри: телефон, чайний набір, валіза лікаря, візок із лялькою, кінетичний пісок та тракторець;
• мотоцикли та велосипеди, що відштовхуються;
• музичні інструменти з миготінням на клавішах;
• великі машини з кнопками-сигналами;
• пазли;
• конструктори.

4–5 років — вік найбільш активного розвитку навчальних здібностей дитини.

Саме в такому віці корисно впроваджувати інтерактивні іграшки, які чомусь навчають. Наприклад, математики, словесних навичок. Обирайте іграшки, що мотивують, такі як: «Гарна робота! Давай спробуємо знову!», а не ті, що відтворюють негативні звукові сигнали. Також діти в такому віці можуть уявляти, що вони — хтось інший, а тому можуть фантазувати, що вони пілоти літака, поліцейські, лікарі чи вчителі.

Найкращий вибір:

• набори для дитячої творчості;
• конструктори;
• електронні іграшки;
• будівельні набори з великими деталями;
• пазли більшої складності;
• іграшки, що рухаються;
• ляльки «Барбі»;
• костюми;
• іграшки-транспорт, такі як: залізниця, літак, автотрек;
• настільні ігри, які не вимагають читання;
• м’ячі;
• велосипеди з навчальними колесами.

У 6–7 років дитина розвивається, навчаючи інших.

У цьому віці ваша дитина розвиває свої власні інтереси під час того, як навчає батьків чи однолітків. Ідеальна пора для гри «в школу». Деякі діти люблять робити наукові експерименти (з вашою допомогою), інші люблять робити бісером ювелірні вироби або грати з ляльками. Друзі стають усе більш важливими, і ваша дитина почне просити певну іграшку, яка є в її друзів. Це вік, коли діти часто стають великими шанувальниками комп’ютерних ігор, однак, і не забувають про спортивні та настільні ігри. Багато хто любить іграшки, пов’язані з музикою, але гра на реальних інструментах може бути все ще складною.

Найкращий вибір:

• автомобілі з дистанційним керуванням;
• базові набори науки;
• магніти, збільшувальні окуляри та телескопи;
• ремесло набори;
• лялька «Барбі»;
• ігрові приставки;
• комп’ютерні та відеоігри;
• складні будівельні набори;
• спортивне устаткування;
• настільні ігри, що включають стратегію.

Загальна порада: обирайте нейтральні іграшки.

Стереотипів у дорослому світі напрочуд багато й здебільшого  вони зароджуються ще змалку. Саме тоді, коли дітки граються іграшками: дівчатка виключно рожевими ляльками, а хлопчики — блакитними машинками. І справа тут не лише в упередженому ставленні до певної статі в дорослому віці, а й у тому, що різноманітність іграшок та їхніх кольорів позитивно впливають на вашого малюка. Дозволяйте дитині гратися як із ляльками, так і з машинками або ж обирайте нейтральні іграшки, що будуть цікаві для будь-якої статі.

Грудне годування протягом перших 6 місяців життя має вирішальне значення

Важливо почати прикладати до грудей уже в першу годину після народження дитини і продовжувати виключно грудне вигодовування протягом перших шести місяців життя. Це допоможе досягти оптимального росту, розвитку та здоров’я малюка. Згодом, для задоволення харчових вимог, немовлята повинні отримувати адекватні та безпечні харчові продукти (прикорми) разом із годуванням груддю. Тривалість грудного вигодовування необхідно підтримувати до віку двох років і більше.

Грудне молоко захищає немовлят від дитячих хвороб

Молоко матері є безпечним та містить антитіла, які допомагають захистити немовлят від загальних дитячих хвороб, таких як діарея та пневмонія (дві основні причини дитячої смертності в усьому світі).

Переваги для матерів

Виключно грудне вигодовування пов’язане з природним (однак, не 100 %) методом контролю народжуваності. Захист протягом перших шести місяців після народження — 98 %. Також ГВ знижує ризик виникнення раку молочної залози та яєчників, діабету II типу та післяпологової депресії.

Довготермінові переваги для дітей

Окрім негайних вигод для дітей, грудне вигодовування сприяє здоров’ю на все життя. Підлітки та дорослі, яких годували груддю, менш ймовірно, матимуть надмірну вагу або ожиріння. Вони менш ймовірно будуть хворіти на цукровий діабет типу II і матимуть кращі показники інтелекту.

Молочна суміш не містить антитіл, які є в грудному молоці

Довгострокові переваги ГВ не можуть бути відтворені дитячою сумішшю. Також, є ризики, пов’язані з використанням небезпечної води та не стерилізованого обладнання або потенційної присутності бактерій у порошкоподібній суміші. Ще одна проблема — недоїдання. Воно може бути спричинене надмірним розведенням формули, щоб «розтягнути» запаси, використання дешевих неадаптованих дитячих молочних сумішей. На противагу, часте прикладання до грудей підтримує виділення грудного молока. Якщо ви почали використовувати суміш, а потім захотіли повернутися до грудного вигодовування — це може бути неможливим через зменшення вироблення грудного молока.

Передача ВІЛ через ГВ може зменшитися з допомогою ліків

ВІЛ-інфікована мати може передати інфекцію своїй дитині під час вагітності, під час пологів або під час грудного вигодовування. Коли ВІЛ-інфіковані матері годують груддю, вони повинні отримувати антиретровірусні препарати та дотримуватися вказівок ВООЗ щодо годування груддю. Адже антиретровірусні (АРВ) препарати, що отримує мама, або ВІЛ-інфіковане немовля, знижують ризик передачі інфекції. Разом грудне вигодовування та АРВ-препарати можуть значно підвищити шанси на виживання серед немовлят, залишаючи їх НЕінфікованими. Проте слід оцінити разом із медичними працівниками всі ризики та переваги такого типу годування дитини від ВІЛ-інфікованої матері.

Кваліфікована підтримка матерів — запорука успішного ГВ

Правильному грудному вигодовуванню та його підтримці потрібно навчати, адже багато жінок стикаються з труднощами на початку (тріщини сосків, лактаційні кризи, мастопатії). До того ж, багато стандартних дій у пологових будинках (розлучення мами з дитиною, використання роботи медсестер для новонароджених, доповнення до годування сумішшю, недостатнє інформування щодо ГВ, надмірний маркетинг формул) дійсно ускладнює процес налаштування нормального грудного вигодовування.

Продовжувати грудне вигодовування на роботі — це правильно

Багато матерів, які повертаються на роботу, відмовляються від грудного вигодовування частково або повністю, тому що вони не мають достатнього часу або місця для годування грудьми, а тому — зціджують та зберігають своє молоко. Годувати на роботі — це правильно та корисно. Тому матері потребують безпечного, чистого та приватного місця на роботі, щоби продовжувати грудне вигодовування. Необхідно підтримувати ініціативи створення відповідних умов на роботі, таких як: оплачувана декретна відпустка, неповний робочий день, літні майданчики, засоби для зціджування та зберігання грудного молока та перерви для грудного вигодовування.

Тверді продукти харчування повинні поступово вводитися після 6 місяців

Щоби задовольнити потреби дітей у віці після шести місяців, треба включити пюре із твердих продуктів як доповнення до продовження грудного вигодовування (яке не повинно зменшуватися після введення прикорму). Годувати дитину пюре необхідно з допомогою ложечки або чашки, а не пляшечкою. Їжа повинна бути чистою та безпечною.

Не ігноруйте біль!

Одразу закликаємо вас завжди намагатися зрозуміти природу болю та звертатися до лікаря вчасно, якщо це необхідно. Чим частіше та інтенсивніше ви бігаєте, тим більший ризик виникнення болю. До вашої уваги 5 поширених проблем, які можуть виникнути та як їх вирішити або взагалі уникнути.

1) Синдром іліотибіального пасма (Iliotibal Band Syndrome).

Стан, за якого ви відчуваєте біль та/або чутливість зовнішньої сторони коліна.

Це й не дивно, адже іліотибіальне пасмо — це товста смуга фасції, яка проходить боковою стороною стегна від гребеня клубової кістки аж до коліна.

Вона стабілізує ваше коліно, яке щоразу згинається на 30° під час бігу. Саме в цей момент відбувається тертя між краєм іліотибіальної групи та кінцем стегнової кістки. Біль посилюється, коли ви натискаєте на бічну сторону коліна. Може також здаватися, ніби ваші м’язи завжди напружені.

Тривала діяльність із багаторазовим згинанням та розгинанням коліна може призвести до виникнення запальної реакції іліотибіального пасма, а звідси й біль.

Тому, уникайте перенапруження: не бігайте надто довго та надто швидко. А, особливо, якщо ви лише почали займатися бігом. У початківців не вистачає витривалості в тканинах, а тому — відвідуйте тренажерний зал хоча б двічі на тиждень. Працюйте в залі над зміцненням чотириголових м’язів, біцепсів стегон та литкових м’язів. Обов’язково виконуйте вправи для розтягнення іліотибіальної групи та споріднених структур.

Якщо ж ви відчуваєте надто гострий біль — варто або зробити перерву хоча б на 2 тижні або ж взагалі відмовитися від бігу на тривалий термін (якщо ви відчуваєте біль, навіть, під час спокійної ходьби). У випадку загострення — обов’язково зверніться до фізичного терапевта, щоби підібрати відповідне лікування.

2) Плантарний (підошовний) фасциїт (Plantar Fascilitis).

Дуже поширене пошкодження, за якого ви відчуваєте біль у нижній частині п’яти.

Знову ж таки, причина болю — запалення, яке виникає від надмірного тертя фасції, яка підтримує арку вашої стопи та під’єднує п’яту до передньої частини стопи. Підошовна фасція призначена для поглинання навантажень, які зазнають наші ноги, під час ударів об землю. Іноді занадто великий та повторюваний тиск пошкоджує фасцію. Природна реакція організму на пошкодження — це запалення, що призводить до фасциїту.

Зазвичай, у бігунів фасциїт виникає у двох випадках: ви або початківець і ваша фізична форма недостатньо хороша (якщо ви погано балансуєте на одній нозі — ви в групі ризику) або ви перенапружуєтеся (бігаєте надто довго й надто часто).

Щоб уникнути фасциїту, передусім, зробіть перерву. Після того, як ваші ноги відпочинуть — змініть ваш стиль бігу. Знизьте вашу вагу, якщо вона надмірна (тим самим ви зменшите тиск на фасцію). Оберіть взуття для бігу з хорошою підтримкою стопи й часто його змінюйте (жінкам слід уникати високих підборів у повсякденному житті). Не бігайте твердою поверхнею (наприклад, асфальт). Практикуйтеся в балансуванні на одній нозі. Працюйте над ритмом (скоротіть відстань вашого кроку, щоб отримати орієнтовно 160–180 кроків за хвилину). Збільшіть час відпочинку під час бігу та виконуйте самомасаж стопи (масажний рол). Працюйте в тренажерному залі над зміцненням литкових м’язів та розтягом гомілковостопних суглобів.

3) Синдром розколотої гомілки (Shin splints)

Пошкодження, за якого ви відчуваєте біль вздовж внутрішнього краю гомілки, зазвичай, після бігу.

Внутрішня межа великогомілкової кістки — це місце де прикріплюються м’язи. Коли ви надто перевантажуєте свої м’язи повторюваною активністю або різко змінюєте об’єм, частоту чи інтенсивність вашої фізичної активності — м’язи, що кріпляться до гомілки зазнають нерівномірної напруги, а тому травмуються. У результаті цього, виникає запалення, яке ваш організм сигналізує болем.

Варто навести лад у ваших тренуваннях. Збільшуйте дистанції плавно, бігайте регулярно. Правильно обирайте ландшафт — не варто бігати по надто нерівній поверхні. Працюйте над витривалістю м’язів гомілки в тренажерному залі. Зверніть увагу на склепіння ваших стоп, позаяк люди з плоскою стопою є в зоні ризику. Практикуйте розтяг м’язів між пробіжками та не перенапружуйтеся.

4) Тендиніт власної зв’язки наколінка (Patellar tendonitis)

Ушкодження, яке часто трапляється в бігунів — травма зв’язки, що з’єднує наколінок та великогомілкову кістку.

Біль виникає там, де наколінок кріпиться сухожиллями до кістки (передня частина коліна). Спочатку ви можете відчути біль лише в коліні, коли ви починаєте бігати або відразу після напруженої фізичної активності. З часом біль посилюється й починає заважати бігти весь час. Зрештою, біль перешкоджає звичайним щоденним рухам, таким як сходження на сходи або підйом зі стільця.

Перенапруження — головна причина виникнення тендиніту. Під час того, як ви не шкодуєте своє тіло (бігаєте надто довго та надто часто без перерв), сухожилля, які тримають ваш наколінок отримують мікротравми, які організм просто не встигає загоїти. Саме тому виникає запальний процес, сухожилля слабне і ви відчуваєте біль.

Щоб уникнути виникнення тендиніту — насамперед, не ігноруйте біль! Укріплюйте ваші м’язи та слідкуйте за правильністю техніки бігу. До лікаря варто звернутися, якщо ваш біль продовжується й погіршується, якщо виник набряк чи почервоніння суглобу.

5) Пателлофеморальний больовий синдром (Patellofemoral Pain Syndrome)

Больовий синдром, який ще часто називають «коліно бігуна» й «біль переднього коліна».

Насправді ж, це широкий термін, що використовується для опису болю, який виникає не лише в передній частині коліна та наколінку, але й, навіть, у підколінній ямці. Біль виникає під час фізичного навантаження (біг, стрибки) і посилюється під час таких тривалих дій: підйом/спуск сходами, сидіння з зігнутими колінами, сидіння на колінах чи навпочіпки (ви можете, навіть, чути тріск у колінах під час цих дій).

Зазвичай, причиною виникнення пателлофеморального больового синдрому є декілька чинників: надмірне використання та перевантаження пателлофеморального суглоба, анатомічні або біомеханічні аномалії, м’язова слабкість, дисбаланс чи дисфункція суглоба.

Біг — це активність із повторюваними, однаковими рухами. Якщо ви занадто інтенсивно займаєтеся бігом — ваш пателлофеморальний суглоб зношується і виникає біль. Також біль може виникати за раптової зміни фізичного навантаження, наприклад, після того як ви раптово змінюєте довжину вашої щоденної дистанції або кількість днів у які займаєтеся бігом. Чинники, які також мають вплив на виникнення синдрому — зміна взуття, поверхні для бігу, неправильна техніка бігу.

Якщо ви відчуваєте біль — змініть інтенсивність ваших занять або взагалі відмовтеся від бігу на певний термін. Контролюйте свою вагу та уникайте перевтоми та надмірних навантажень. Знайдіть альтернативу — їзда на велосипеді та плавання — ті види фізичної активності, які не так сильно впливають на ваш суглоб. Використовуйте метод RICE під час бігу. Якщо біль сильний — обов’язково зверніться до лікаря.

Насамперед, не варто перенапружувати себе!

• Збільшуйте навантаження поступово.
• Обирайте правильне взуття та місцевість для бігу.
• Обов’язково консультуйтеся з тренером для того, щоби бути впевненим, що ваша техніку бігу — правильна.
• Турбуйтеся про свій організм, зміцнюйте його м’язи, працюйте над витривалістю, однак, уникайте болю.

Також, хочемо зазначити цікаву особливість нашого мозку. Часто буває так, що ви, отримавши травму чи внаслідок вище перерахованих причин, звернулися до лікаря, зробили велику перерву в тренуваннях, пройшли ефективний курс фізичної терапії, однак, біль повернувся (навіть без видимих ознак). Чому ж він повертається, навіть, якщо ви дали собі достатньо часу для зцілення?

Усе просто, біль залежить від властивості сприйняття організмом загрози. У багатьох випадках це добре, оскільки біль допомагає захистити нас від ушкоджень (наприклад, коли ви кладете свою руку на гарячу поверхню). Проблема в бігу — це коли мозок пам’ятає умови за яких отримав ушкодження і як тільки ви потрапляєте в такі ж самі (знову починаєте бігати) він сигналізує про небезпеку болем. Вирішення цієї проблеми — дозволити мозку запам’ятати нові, безпечні умови. Практикуйте інтервальний біг (1–5 хв. Відпочинку між інтенсивним бігом).

____

https://www.active.com/running/articles/the-science-of-running-and-pain

https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/patellar-tendinitis/symptoms-causes/syc-20376113

https://orthoinfo.aaos.org/en/diseases–conditions/shin-splints/

https://www.webmd.com/fitness-exercise/qa/what-can-you-do-to-prevent-plantar-fasciitis

https://orthoinfo.aaos.org/en/diseases–conditions/plantar-fasciitis-and-bone-spurs

https://www.physio-pedia.com/Iliotibial_Band_Syndrome

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/26573859

У цій статті ми розглянемо алгоритм дій при скаргах на біль у попереку та нижній кінцівці. Дізнаємося, наскільки це небезпечно й що необхідно зробити фізичному терапевту, щоби розібратися з такими непростими скаргами.

Діагностика

для початку давайте ще раз згадаємо алгоритм діагностики фізичного терапевта:

• S — subjective — анамнез, історія хвороби, унаслідок чого виник біль, характер болю, де і як болить, у яких положеннях біль сильніший або слабший;
• O — objective — з допомогою клінічних тестів терапевт може підтвердити або виключити гіпотезу, яка виникла після суб’єктивної оцінки. Терапевт оцінює положення тіла пацієнта, активний і пасивний діапазон рухів, м’язову силу і виконує специфічні тести;
• A — assessment — аналіз даних суб’єктивної та об’єктивної оцінки для визначення діагнозу;
• P — plan — план і цілі терапії.

Раніше я вже писав, що, насамперед, при болю в попереку (LBP) необхідно виключити наявність ознак серйозних патологій — червоних прапорів. Докладніше дізнатися про червоні прапори можна тут. Не забувайте про це, тому що це дуже важливо.

За основу діагностики LBP я візьму рекомендації 2017 роки для австралійських лікарів загальної практики. Вони пропонують дуже простий, універсальний та ефективний алгоритм дій діагностичного сортування пацієнтів:

1. Клінічна діагностика LBP — інформація — ключовий початковий етап обстеження, сфокусована на історії та клінічному обстеженні.
2. Мета діагностики LBP — виключити неспінальні причини й розподілити пацієнтів в одну з трьох категорій: специфічна спінальна патологія (<1 % випадків), радикулопатія (5–10 % випадків) і неспецифічна LBP (NSLBP), яка виникає в 90–95 % випадків. Вона діагностується шляхом виключення перших двох категорій.
3. Диференціальний діагноз болю попереку з іррадіацією в ногу — складний, а клінічні прояви сильно варіюються. Однак, відмінні кластери характерних ознак історії й позитивних симптомів клінічного огляду, особливо неврологічного дослідження, визначають диференціальний діагноз у цій категорії.
4. Діагноз NSLBP передбачає виключення специфічних патологій і радикулопатії. Біопсихосоціальна модель допомоги лежить в основі NSLBP.
5. Біль у спині є симптомом, а не діагнозом.

Як ви вже зрозуміли, у діагностиці LBP ми йдемо від складного до простого. Якщо симптоми серйозних патологій виключені, необхідно виключити ще й корінцевий синдром (радикулопатія, ішіас, ішіалгія). Найчастіше корінцевий синдром поперекового відділу хребта виникає в результаті подразнення спинномозкових нервів грижею міжхребцевого диска на рівні L4-L5, L5-S1. Причинами больового синдрому є набряк, ішемія, асептичне запалення нерва й навколишніх тканин. Такі пацієнти будуть відчувати гострий, стріляючий біль у нозі, що відповідає певному дерматому. Біль у попереку буде менш виражений, ніж у нижній кінцівці, може виникати анталгічна позиція, що є явною ознакою ішіасу. Біль може посилюватися чханням і кашлем у результаті збільшення внутрішньочеревного тиску. Може спостерігатися порушення чутливості й моторного дефіциту. Залежно від компресії спинномозкового нерва можуть виникати такі симптоми:

• L4. Іррадіація болю — передня поверхня стегна й медіальна поверхня гомілки. М’язова слабкість — розгинання гомілки, згинання та приведення стегна, знижується колінний рефлекс. Порушення чутливості — медіальна поверхня гомілки.
• L5. Іррадіація болю — задня латеральна поверхня стегна, латеральна поверхня гомілки й медіальний край стопи до I–II пальців. М’язова слабкість — дорсіфлексія стопи і великого пальця (пацієнт не може встати на п’яту). Порушення чутливості — латеральна поверхня гомілки, тильна поверхня стопи і I–II пальців.
• S1. Іррадіація болю — задня поверхня стегна, гомілки й латерального краю стопи. М’язова слабкість — плантарного флексія стопи й пальців (пацієнт не може піднятися на носочки), знижується ахилові рефлекс. Порушення чутливості — заднелатеральном поверхню гомілки, латеральний край стопи.

Інтенсивність болю пацієнта оцінюється за візуальною аналоговою шкалою болю ВАШ.

Оцінка м’язової сили проводитися з допомогою мануально-м’язового тестування (не плутати з прикладною кінезіологією) за шкалою від 0 до 5 (Oxford Grading Scale).

Оцінка м’язової сили нижньої кінцівки

https://youtu.be/ptO9ZvsUPDg

Оцінка чутливості нижньої кінцівки

https://youtu.be/SzAyUsA25MQ

Оцінка сухожильних рефлексів нижньої кінцівки

https://youtu.be/kFkRa17hlVc

Специфічні тести

Це тести, які провокують збільшення симптомів у результаті роздратування нерва й оточуючих його тканин. Тому необхідно бути обережним при їхньому виконанні, щоби не погрішувати стан пацієнта.

1. KEMP тест (Lumbar Quadrant Test).

KEMP тест — це провокаційний тест, позаяк він звужує форамінальний отвір і збільшує компресію нерва. Цей тест також використовується для діагностики фасеткового синдрому, але його клінічна цінність залишається низькою, а золотим стандартом вважається блокада анестетика. Тест може виконуватися як сидячи, так і стоячи. Розглянемо положення стоячи. Пацієнт перебуває перед терапевтом. Попросіть пацієнта схрестити руки на грудях. Терапевт фіксує таз пацієнта рукою, яка міститься з протилежного боку щодо місця проведення тесту. Іншою рукою терапевт фіксує плече пацієнта й повільно допомагає виконати екстензію, іпсилатеральну бічну флексію й ротацію. Оцінити симптоми й повернутися в початкове положення. Позитивним тестом вважається виникнення симптомів радикулопатії.

https://youtu.be/4GBjhAcwh90

2. The Straight Leg Raise тест (SLR) або тест Ласега.

SLR тест — це нейродинамічний, провокаційний тест, який допомагає визначити напругу сідничного нерва, у результаті компресії грижею міжхребцевого диска. Пацієнт перебуває в позиції лежачи на спині, терапевт піднімає пряму ногу до виникнення симптомів. Якщо є компресія нерва грижею L4-S1, то біль виникатиме в межах 35′- 70′ руху. Біль, що виникає до 30′ може бути ознакою гострого спондиліту, абсцесу сідниці, екструзії, пухлини. Додатково можна використовувати згинання шиї й дорсіфлексії стопи для визначення корінцевого болю. Для цього пряму ногу пацієнта піднімають до виникнення симптомів, потім трохи опускають і виконують дорсіфлексію стопи та згинання шиї. Посилення болю свідчить про компресії нерва. Якщо ж симптоми не посилюються, то причина може бути в напружених м’язах задньої поверхні стегна, дисфункції попереково-крижового відділу або крижово-клубового суглоба. Якщо провести SLR тест здорової ноги й біль виникатиме в ураженій, це вказує на позитивну перехресну реакцію і є важливим симптомом грижі міжхребцевого диска.

https://youtu.be/LdAD9GNv8FI

3. SLUMP тест (тест нахилу).

SLUMP тест — це нейродинамічний тест, який допомагає визначити напругу нервової тканини, у результаті зміни рухливості й чутливості. Не забувайте, що крім натягу нервової тканини, м’які тканини також натягуються, тому необхідно диференціювати симптоми, які виникають. Початкове положення пацієнта — сидячи на кушетці в нейтральному положенні тулуба з заведеними руками за спину. Попросіть пацієнта зігнутися в поперековому і грудному відділі хребта. Якщо це безболісно, ​​попросіть додатково зігнутися в шийному відділі, торкнутися підборіддям грудей і випрямити ногу в колінному суглобі. Якщо випрямлення ноги викликає біль, попросіть пацієнта розігнути шию в нейтральне положення. Якщо й після цього розгинання ноги викликає біль, тест вважається позитивним.

Якщо розгинання ноги не викликає болю, попросіть пацієнта виконати дорсіфлексію стопи. Якщо виникає біль, нехай пацієнт трохи зігне ногу з одночасною дорсіфлексією стопи. Якщо біль зберігається, тест вважається позитивним. Повторіть тест на протилежному боці.

https://youtu.be/HFGfP84uwEo

Окремо розглянемо тест для діагностики стегнового нерва, який може подразнюватися грижею міжхребцевого диска на рівні L2-L4. Prone knee bending test (тест на розтягнення стегнового нерва) — це нейродинамічний, провокаційний тест, який допомагає визначити напругу стегнового нерва. Початкове положення пацієнта — лежачи на животі. Терапевт однією рукою стабілізує таз, а іншою рукою максимально згинає ногу в колінному суглобі, і затримується в цьому положенні на 45 с. Якщо в такому положенні немає ніяких симптомів, то терапевт додатково розгинає стегно. Позитивним тестом можна вважати відтворення симптомів у попереково-крижовій області або передній поверхні стегна.

https://youtu.be/4VxKyPRq6HA

Висновки

Якщо корінцевий синдром та ознаки серйозних патологій виключені то ми маємо справу з неспецифічним болем у попереку. Визначення можливих причин неспецифічного болю й застосування методів діагностики ми обговоримо в наступних публікаціях.

___

Оригінал статті за посиланням: https://sportcasta.com/trainer/training/zdorovye/dyagnostyka-boly-v-poyasnytse-y-nyzhnej-konechnosty

В 95–97 % випадках людей турбує неспецифічний біль у спині. Такий вид болю не є небезпечним для здоров’я людини й має сприятливий прогноз. Але не варто забувати про специфічний біль, який спричиняє більш серйозні проблеми зі здоров’ям. Саме про такий біль і йтиме мова у даній статті.

Інформація нижче допоможе оперативно звернутися за медичною допомогою, щоб уникнути важких ускладнень, а також своєчасно діагностувати серйозне захворювання. Передусім, для визначення можливої ​​причини болю проводиться суб’єктивна оцінка з допомогою збору інформації (анамнез). Для діагностики серйозних патологій у разі болю в спині використовується система тривожних прапорів.

Система тривожних прапорів

Система класифікації тривожних прапорів розділяється на дві категорії: клінічні та психосоціальні. Кожен прапор має свій колір відповідно до симптомів. Червоний та помаранчевий колір стосуються клінічних прапорів, а жовтий, синій і чорний — до психосоціальних.

Червоні прапори є ознаками серйозних патологій і вимагають додаткових методів діагностики, консультації іншого лікаря або невідкладної медичної допомоги.

Помаранчеві прапори — це еквівалент червоних прапорів для психічного здоров’я й тому вимагають консультації відповідного спеціаліста.

Психосоціальні прапори дозволяють визначити аспекти особистості, їхні проблеми, переконання, очікування, емоції, соціальні чинники, а також, як ці чинники можуть впливати на лікування захворювань опорно-рухового апарату.

Розглянемо червоні та помаранчеві прапори, оскільки вони є ознаками найважчих патологій і вимагають відповідних негайних дій.

До червоних прапорів належать такі симптоми болю в попереково-крижовому відділі хребта:

• вік –  менше 20 або більше 55;
• немеханічний біль;
• торакальний біль;
• виражений нічний біль або виражена ранкова скутість;
• постійний біль незалежно від положення тіла, руху й часу доби;
• оніміння промежини, порушення тазових функцій, слабкість у ногах;
• раптова втрата ваги (понад 5 кг) за останні 3 місяці без очевидних причин;
• попередня історія раку, остеопороз, тривалий прийом кортикостероїдів;
• нещодавна травма;
• лихоманка, слабкість, нудота, діарея.

До помаранчевих прапорів належать такі симптоми:

• основні розлади особистості;
• посттравматичні стресові розлади;
• агресія, пригніченість, мінливість настрою;
• вкрай виражена тривога, відсутність сну, нав’язливі дії та думки;
• напади паніки, сплутаність свідомості, суїцидальні думки, ознаки алкогольної й наркотичної залежності.

Як ви вже зрозуміли, до найсерйозніших причин болю в попереку належать: злоякісні пухлини хребта, метастази, інфекції, переломи й синдром кінського хвоста — Cauda equina. Статистика показує, що такі симптоми трапляються дуже рідко — в 1 % випадків.

Симптоми червоних прапорів

Якщо присутні симптоми червоних прапорів, потрібно негайно звернутися за консультацією до лікаря. Для того, щоби більш детально розібратися з небезпечними симптомами, нижче наведена таблиця з необхідною інформацією.

Червоні прапори в разі гострого болю в попереку

Гострі ознаки синдрому кінського хвоста вимагають негайного хірургічного втручання.

Висновок

Фахівці, що працюють зі здоров’ям людини обов’язково повинні знати цю інформацію. По-перше, це підвищує ваш професіоналізм в очах клієнта або пацієнта. По-друге, ви не зможете нашкодити людині. Але найголовніше те, що, можливо, ваш порада звернутися до лікаря за консультацією зможе врятувати чиєсь життя.

—

Оригінал статті за посиланням: https://sportcasta.com/trainer/training/zdorovye/zhaloby-na-bol–kotorye-dolzhny-vyzvat-nastorozhennost

Andersson GBJ. The epidemiology of spinal disorders. In: Frymoyer JW, Ducker TB, Hadler NM, Kostuik JP, Weinstein JN, Whitecloud TS, editors. The Adult Spine: Principles and Practice. Philadelphia, PA: Lippincott-Raven; 1997. pp. 93–141.

McIntosh G, Hall H. Clinical Evidence. Low back pain (acute). Accessed May 2, 2011.

Henschke N, Maher CG, Refshauge KM, et al. Prevalence of and screening for serious spinal pathology in patients presenting to primary care settings with acute low back pain. Arthritis Rheum. 2009;60(10):3072–3080.

Institute for Clinical Systems Improvement. Adult low back pain (guideline). November 2010. Accessed May 2, 2011.

Клишоногість — це складна, вроджена деформація стопи, яка може обмежувати рухливість людини. Клишоногість частіше трапляється в чоловіків та виникає в 3-х із 1000 новонароджених дітей. Якщо клишоногість не лікувати, вона може перейти в серйозну деформацію, що спричинить погіршення якості життя та буде впливати на участь людини в повсякденному житті. У віці 20-30 років, деформація стопи обмежуватиме ходьбу людини та позбавить можливості носити нормальне взуття. Чи можливо вилікувати клишоногість та як це зробити – далі у статті.

Роль батьків

Батьківська підтримка має вирішальне значення для досягнення позитивного результату під час лікування клишоногості. Можливість рецидиву досить висока в разі недотримання рекомендацій батьками. Батьки є ключовою частиною команди, яка забезпечує досягнення кінцевої мети лікування.

Що таке клишоногість?

• Це викривлення стопи, за якого хворий спирається не на підошву, а на зовнішній край стопи. Що ж до внутрішнього краю, то він припіднятий та повернутий угору, утворюючи виражену ввігнутість.
• Нога жорстка й не може бути доведена до нормального положення.
• Можуть бути уражені одна або дві ноги.
• Вроджена клишоногість означає, що дитина народилась із цим станом.

Які є причини клишоногості?

• Лікарі досі не знають причини вродженої клишоногості.
• Клишоногість вашої дитини не може бути викликана тим, що ви зробили або не зробили під час вагітності.
• Інколи клишоногість може бути в багатьох членів сім’ї, а інколи це може бути поодинокий випадок.
• Також клишоногість може бути пов’язана з іншими захворюваннями.
• Більшість дітей із клишоногістю є повністю здорові.

Чи є терапія для клишоногості?

Метод Понсеті — це найкращий вибір. Ця терапія коректує позицію ноги повільно і м’яко, завдяки чому нога дитини добре функціонує без болю і знаходиться у фізіологічному положенні. Це консервативний та маніпулятивний метод, який використовується у всьому світі для корекції клишоногості. Цей метод став золотим стандартом у лікуванні клишоногості в порівнянні з іншими втручаннями. Численні дослідження за останні 20 років показали, що понад 90 % випадків клишоногості в новонароджених було виправлено з допомогою методу Понсеті. Ідея методу полягає в тому, щоби зменшити або ж цілком усунути всі елементи деформації стопи й залишити функціональну та безболісну стопу.

Коли починати курс терапії?

• Терапію можна починати через 7–10 днів після народження.
• Ідеальний час для початку терапії – 2 тижні після народження.
• Якщо ваша дитина старша й не ходить, лікування все ще достатньо ефективне.
• Якщо ваша дитина ходить, лікування однаково може бути успішним, однак, це може зайняти більше часу, оскільки нога менш гнучка. Для деяких старших дітей може знадобитися додаткове хірургічне лікування.

Терапія включає такі фази:

Фаза корекції (гіпсування та тенотомія).

Гіпсування:

• Нога обережно виводиться й накладається гіпсова лонгета, щоб утримувати ногу в правильному положенні та збільшувати еластичність зв’язок і сухожиль.
• Гіпсова лонгета змінюється кожні 5–7 днів, потім нога знову виводиться в правильне положення й повторно фіксується, доки кістки не будуть у правильному положенні.
• Положення стопи буде швидко змінюватися.
• Для малих діток, які почали терапію у віці 2-х тижнів, для корекції положення стоп необхідно від 4 до 6 прийомів.
• Для дітей до 6 місяців — 8 прийомів протягом двох місяців, із заміною гіпсової лонгети раз у тиждень.
• Для дітей старшого віку та складного випадку це може зайняти більше часу.

Тенотомія:

Тенотомія – це нескладна процедура, яка, зазвичай, виконується з місцевим знечуленням. Вона потрібна більшості дітей, оскільки Ахіллове сухожилля коротке, щільне і підтягує п’яту доверху. Якщо це не буде виправлено, дитина буде ходити на пальчиках. Деякі лікарі використовують загальне знечулення для пацієнтів старшого віку. Після тенотомії виконується останнє гіпсування й залишається на три тижні. Впродовж цього часу сухожилля перебувають у подовженому стані, а стопа може бути легко зігнута до передньої частини ноги (dorsiflexion). Якщо після тенотомії ваша дитина неспокійна, варто використовувати парацетамол. 

Фаза ортопедичного обслуговування (Ортезування).

Ортези мають вирішальне значення для успіху програми лікування. Якщо ортези не використовуються, ризик рецидиву дуже високий. Якщо фіксація зупиняється в будь-який момент під час лікування, можна очікувати такі показники рецидиву:

• 1 рік: 90 %
• 2-й рік: 70 — 80 %
• 3-й рік: 30–40 %
• 4-й рік: 10 — 15 %
• 5-й рік +: 5 %

Ортезування:

Ортезування є невід’ємною частиною лікування. Ви та ваша родина відіграєте важливу роль на цій стадії лікування. Відразу після того, як буде знята остання гіпсова лонгета, ваша дитина починає носити фігурні скоби (два ортези, прикріплені до штанги). Ортези на дві стопи використовують, навіть, якщо клишоногість лише однієї кінцівки. Незважаючи на те, що після втручань стопи вашої дитини будуть перебувати у фізіологічному положенні, ризик рецидиву дуже високий, якщо не буде використовуватися ортез. Якщо стопа повторно деформується, потрібні додаткові гіпсування, а в деяких випадках оперативні втручання, якщо дитина старшого віку. Дуже важливо переконатись, що ваша дитина правильно носить ортез.

Розклад використання.

Щоби досягти найкращого результату від лікування, слід уважно стежити за вказівками. Це буде залежити від віку дитини, але стандартний графік такий:

• Перші 3 місяці ортез носиться 23 години щодня. Одна година виділяється на вмивання.

• Після 3 місяців, носіння ортезів поступово зменшується на 2 години щомісяця — коли ваша дитина спить (денний сон і нічний).

ПРИМІТКА.

Носіть ортези щонайменше 14 годин, поки ваша дитина не почне ходити. Як тільки ваша дитина почне ходити рекомендується носити ортез впродовж 12 годин (нічний час сну) до 4-х років.

ЯК БАГАТО ЧАСУ ЦЕ ЗАЙМЕ?

Графік нижче типовий для новонароджених приблизно з 2-х тижнів початку терапії.

ІНСТРУКЦІЇ І ПОРАДИ ДЛЯ ФАЗИ КОРЕКЦІЇ.

Чи буде боляче дитині під час маніпуляцій і гіпсування?

Маніпуляція дуже ніжна й не зашкодить вашій дитині. Однак, якщо дитина засмучується, – заспокойте, бавте дитину, спробуйте годувати її під час гіпсування. Ваша дитина може бути неспокійною протягом кількох годин після гіпсування.

Догляд за гіпсовою лонгетою вдома:

1. Тримайте гіпсову лонгету чистою та сухою.
2. Не купайте вашу дитину, поки вона в гіпсовій пов’язці — покладіть її на рушник, помийте і просушіть рушником.
3. Перевіряйте наявність тріщин або розривів у гіпсовій лонгеті.
4. Грубі краї у верхній частині гіпсової лонгети можна набити ватою, щоби захистити шкіру від натирання.
5. Прикривайте гіпсову лонгету, поки ваша дитина їсть і п’є.
6. Не допускайте попадання невеликих предметів під гіпсову пов’язку.
7. У разі протікання памперсів, протирайте гіпсову лонгету максимально чистими вологими серветками (не використовуйте воду або вологі тканини).
8. Ви завжди повинні бачити пальчики вашої дитини.
9. Пальчики мають бути нормального кольору та теплі. Натискайте на пальчики кілька разів на день, щоби перевірити, чи вони теплі, і переконайтеся, що колір швидко повертається.
10. Ваша дитина повинна мати можливість рухати пальцями і доторкатися до них.
11. У холодну погоду ви можете одягти шкарпетки на гіпсову пов’язку, щоби тримати ноги в теплі.
12. Ви можете згортати невеликий рушник і підкладати його під коліна.

Якщо ви помітили будь що із нижче наведеного або стурбовані, зателефонуйте своєму лікарю або негайно завітайте до клініки:

1. Висока температура.
2. Посилення набряку над або під гіпсовою лонгетою.
3. Неприємний запах із середини гіпсової пов’язки.
4. Пальці прохолодні або холодні.
5. Зміни кольору шкіри.
6. Ви не можете побачити ніг, вони прослизнули назад у гіпсову лонгету.
7. Гіпсова лонгета тріснула або м’яка на дотик.
8. Опухлі пальчики.
9. Гіпсова пов’язка занадто тісна навколо верхньої частини ноги.
10. Ваша дитина намагається зняти лонгету.

Зняття гіпсової лонгети:

• Деякі клініки просять вас приїхати для зняття гіпсової лонгети. Деякі попросять зняти її самостійно. Лонгету слід знімати лише після закінчення терміну носіння з дня призначення.
• Після видалення гіпсової пов’язки патологічне положення стоп може повторно повертатися, тому перерва між зняттям останньої лонгети та наступним одяганням не може бути довгою. 
• Для легкого, самостійного зняття гіпсової лонгети змочіть гіпс та обмотайте вологим рушником, потім накрийте пакетом, щоби він пом’якшився.
• Додавання оцту до води перед зволоженням гіпсової лонгети допомагає швидше пом’якшити її.
• Якщо ви знімаєте пов’язку в клініці, вони дадуть вам контейнер із теплою водою,в який посадять дитину для того, щоб пом’якшити гіпс. 

Інструкції та поради до фази ортопедичного обслуговування.

Чи буде боляче дитині від ортезів?

Ортези не повинні нашкодити вашій дитині. Не знімайте ортези, якщо ваша дитина плаче, адже перші кілька днів дуже важливі для процедури фіксації. Ваша дитина повинна звикнути носити ортези. Немовлята, здебільшого, потребують для цього від 2 до 7 днів. Ваша дитина повинна звикнути до руху та піднімати обидві ноги одночасно. Ви можете гратися з допомогою скоби, рухати її вгору та вниз, згинати і випрямляти коліна, показувати дитині, як рухати ногами разом. Коли ваша дитина використовує ортези, вона може вільно пересуватися й досягти таких етапів, як повзання й ходити так само, як будь-яка інша дитина. Не зупиняйте використання ортезів, якщо у вас виникли проблеми, – клишоногість може повторитися без ортезів.

Встановлення ортезів:

1. Важливо підібрати та встановити ортези правильно, і їх необхідно носити щодня.
2. Потрібен час, щоби звикнути до ортезів. Будьте послідовними і незабаром вони стануть частиною вашої рутини.

Поради щодо ортезів:

• Шкіра на ногах та стопах повинна бути чистою та сухою.
• Не змащуйте шкіру ніг та ортези кремом.
• Найзручніші бавовняні шкарпетки без швів або візерунків.
• Шкарпетки з гумовими підошвами можуть допомогти уникнути ковзання всередині взуття.
• Одягаючи ортези перший раз, відкрийте їх повністю та подивіться чи нога правильно розташована.
• Одягніть ортез спочатку на більш деформовану стопу.
• Згинайте ногу в коліні та притискате зверху, одягаючи ортез. Це допомагає зберегти п’яту внизу й ногу в правильному положенні.
• Під час першого втсановлення ортезів, вкажіть лінію всередині ортезів на краю пальців ніг.
• Завжди перевіряйте, чи правильно п’ята сіла на задній частині ортезу, і торкніться нижньої частини, перш ніж затягнути ремінці або шнурівку.
• Закріпіть шнурівку або ремені ортезу надійно.
• Тримаючи ортез міцно однією рукою, потягніть ногу вгору, щоби переконатися, що нога не рухається всередині ортезу.
• Ви все ще повинні мати змогу побачити лінію, яку ви малювали на пальцях. Якщо її не видно, – п’ята впала, зніміть черевик і почніть знову.
• Зігнувши ногу в коліні легше підтягнути п’яту.
• Переконайтеся, що ви можете бачити всі пальці, і вони прямі.
• Не бійтеся повторювати це, поки ви не зрозумієте що все правильно.

Проблеми з ортезами:

Після перших днів коригування ваша дитина повинна носити ортези без проблем. Важливо зауважувати будь-які зміни та контактувати з лікарем. Якщо виникла проблема, це може означати може означати, що:

• Ширина скоби занадто коротка.
• Ортез неправильно підібраний.
• Нога знову повертається або неправильно виправлена.

Негайно зверніться до своєї клініки, якщо побачите:

• Червоні знаки тиску або синяки на ногах.
• Відкриті виразки або пухирі на ногах.
• Нога вислизає з ортезу, навіть, якщо ви правильно його одягли.

Проблеми зі сном:

Після першого періоду регулювання, більшість дітей добре спить в ортезах. Якщо ж після одягання ортезів ваша дитина засмучується або не спить, потрібно спробувати кілька речей:

• Перевірте, чи правильні розміри ортезів.
• Скоба може бути занадто вузькою. І коли ваша дитина зростає їй треба регульована скоба або більший розмір скоби.
• Переконайтеся, що постіль не заплуталась у скобі і вона вільно рухається.

Поширені помилки:

1. Помилки в послідовностій дій лікування.
2. Спроби встановити гіпсову лонгету самостійно.
3. Неправильне утримання положення стопи під час гіпсування.
4. Раннє зняття гіпсової пов’язки.
5. Встановлення лонгети до коліна.
6. Погана технологія гіпсування.
7. Помилки під час проведення тенотомії.
8. Неправильне використання ортезів зі скобою.
9. Відміна або нехтування використання ортезів.
10. Завчасне використання ортезу (стопа ще знаходиться в паталогічному положенні).

З якими причинами ви пов’язуєте виникнення болю в спині? На особистому досвіді можу сказати, що найчастіше проблеми хребта пов’язують зі зміщеними дисками або хребцями, остеохондрозом, протрузіями, грижею міжхребцевого диска, поганою поставою, слабкими м’язами, асиметрією нижніх кінцівок, тазу та інших структур людського тіла. На цю тему є величезна кількість інформації, але що  правда, а що вигадка?

Серед людей є багато міфів щодо методів діагностики та лікування болю в спині. Деякі методи так давно застосовуються в терапії болю, що, навіть, не виникає думки про відсутність наукових доказів такого лікування. У минулій статті ви дізналися, що біль у спині може бути двох видів: специфічний та неспецифічний. Сьогодні ми поговоримо та розвінчаємо популярні міфи щодо болю в спині.

Для початку я хотів би навести чудову цитату зі статті The New York Times:

«Я думаю, що ефект плацебо не тільки в пацієнтів, але і в лікарів».

У статті йдеться про те, що деякі хірургічні методи лікування захворювань опорно-рухового апарату не кращі фізіотерапевтичного лікування та плацебо. І це стало відомо тільки зараз, завдяки аналізу багатьох досліджень.

Міф 1. Якщо захворіла спина, обов’язково потрібно зробити МРТ

Почнемо з головної помилки в діагностиці болю. Пов’язувати біль зі змінами на МРТ логічно та зручно. Однак, більшість людей мають проблеми з хребтом на знімках, а проте відчувають себе прекрасно та ведуть активний спосіб життя. Тому МРТ потрібно призначати тільки за наявності показів для дослідження. До них належать ознаки серйозних патологій — червоні прапори. МРТ може призначати тільки фахівець після консультації. Як показує систематичний огляд і мета-аналіз, призначення негайного МРТ під час лікування неспецифічного болю в спині без ознак серйозних патологій не рекомендується, оскільки не покращує результати лікування. До ознак серйозних патологій належать: оніміння промежини, порушення функцій тазових органів, слабкість у ногах, лихоманка, травми, попередня історія раку, постійний біль, незалежний від положення тіла та часу доби, виражений біль вночі або виражена ранкова скутість, раптова втрата ваги (понад 5 кг) за останні 3 місяці без очевидних причин.

Міф 2. Основною причиною болю в спині є остеохондроз, протрузії та грижі

Зміна міжхребцевих дисків із віком — це нормальний процес. Тому остеохондроз не потрібно лікувати — це неможливо. Лікування необхідно тільки у разі юнацького остеохондрозу, який проявляється у вигляді захворювань Осгуда Шляттера, Шейермана, Пертеса. Повторюся, що здебільшого люди мають різні зміни хребта на МРТ (ознаки остеохондрозу, протрузій, гриж, екструзії і т.ін.), але в них нічого не болить. Наприклад, у дослідженні The New England Journal of Medicine, тільки 36 % з 98 % безсимптомних учасників дослідження мали нормальний стан хребта. В іншому дослідженні вивчали значення даних МРТ поперекового відділу хребта для прогнозу болю в безсимптомних людей у наступні 7 років. Дослідження показало, що не було зв’язку між болем, що виник і важкістю дегенеративно-дистрофічних змін хребта.

Усе це означає, що біль не має причинно-наслідкового зв’язку зі зміною хребта. На виникнення болю в спині впливають не тільки біологічні чинники, але також психогенні та соціальні.Міф 3. Біль виникає в результаті порушення постави, різної довжини ніг та інших асиметрій людського тіла 

Давайте подумаємо логічно, якщо наше тіло настільки вразливе, то як ми взагалі живемо? Асиметрії тіла є нормальними варіаціями, а не патологією. Це одне з найбільш поширених помилок у лікуванні захворювань хребта та м’язово-скелетного болю. Наше тіло прекрасно може адаптуватися до будь-яких умов, якщо для цього є необхідні функціональні можливості. Давайте подивимося, що говорить наука з цього приводу.

 За результатами систематичного огляду, зміна вигинів хребта не має зв’язку з болем у спині. Різна довжина ніг і асиметрії тазу не мають кореляції з болем, згідно з науковою роботою доктора остеопатії Е. Ледермана. Свого часу сформувалася гіпотеза про верхній та нижній перехресний синдром, як однієї з причин болю. Згідно з трактуванням нижнього перехресного синдрому, біль у попереку виникає через збільшення поперекового лордозу й переднього нахилу тазу в результаті ослаблення великих сідничних м’язів і прямих м’язів живота. Відповідно, збільшувалася активність м’язів згиначів стегна й розгиначів спини. Але й тут неточність. Згідно зі статистикою, зі 120 здорових учасників дослідження, 85 % чоловіків і 75 % відсотків жінок мали передній нахил тазу. Тому всі структурні порушення повинні розглядатися індивідуально, з огляду на больові положення й рухи.

Міф 4. Мануальний терапевт може поставити хребці на місце

Кожен грамотний мануальний терапевт ніколи такого не скаже. Головним доказом того, що хребець став на місце є хрускіт під час маніпуляції. В усякому випадку, багато хто так думає. Ви повинні розуміти, що хрускіт виникає в момент утворення бульбашок у синовіальній рідині під час руху в суглобі. Але найцікавіше те, що маніпуляції на хребті дають однаковий результат як із хрускотом, так і без нього. Чому так відбувається? Тому що нічого не стає на місце, а негайний терапевтичний ефект досягається завдяки подразненню соматосенсорної системи під час самого руху.

Міф 5. Грижу міжхребцевого диска потрібно тільки оперувати

Згідно з систематичним оглядом 2017 року, спонтанна резорбція — зменшення грижі, проходить у 66,66 % випадків. Тому, передусім, рекомендується застосовувати консервативні методи лікування. І тільки після цього розглядати питання про хірургічне втручання. Невідкладна хірургічна допомога необхідна тільки в разі оніміння промежини й порушення тазових функцій.

Міф 6. Відновити міжхребцевий диск можливо з допомогою хондропротекторів

Як часто ви чуєте рекомендації того, що хондроїтин і глюкозамін здатний поліпшити стан хрящової тканини? Багато людей, навіть, відчули ефект на собі, але це не більше, ніж плацебо і природні процеси відновлення організму. Згідно з багатьма дослідженнями, застосування хондропротекторів не має ніякої терапевтичної користі. Якщо ви хочете поліпшити стан міжхребцевих дисків, то в цьому допоможуть тільки вправи і фізична активність.

Міф 7. У разі болю в спині не можна піднімати важкого й займатися спортом

Це одна з найбільш згубних помилок для здоров’я людини. Навіть у гострій стадії болю необхідно залишатися максимально активним, адже це дозволяє краще впоратися з болем і швидше відновитися. На даний момент, фізичні вправи вважаються найефективнішим засобом терапії болю опорно-рухового апарату. Головне — уникати рухів, які посилюють симптоми. Вправи повинні виконуватися з поступовим збільшенням навантаження і відповідати рівню фізичної підготовки, функціональним можливостям і вподобанням. Будь-який вид фізичних вправ буде давати позитивний результат у довгостроковій перспективі (після 6 місяців). Наприклад, систематичний огляд 2014 року показав, що використання вправ на зміцнення м’язів кора не є більш ефективними, ніж будь-який інший вид активних вправ у довгостроковій перспективі.

Висновки. Чому так сталося?

Одна з причин — це сліпа віра в методи терапії. Наукові дослідження показують, що ефективність багатьох методів менша, ніж спочатку було заявлено або вона зовсім відсутня.

Незважаючи на багато клінічних рекомендацій, є величезний розрив між практикою й науковим доказом ефективності терапії болю в спині. Багато методів діагностики й лікування є дорогими, недоцільними та малоефективними. Більшість помилок є результатом неправильного розуміння патогенезу болю опорно-рухового апарату в медичних фахівців, пацієнтів, засобів масової інформації та широкої громадськості. Тому необхідні більш оптимальні підходи в терапії болю з урахуванням біологічних, психологічних, соціальних і культурних чинників, про які ми будемо говорити в наступних публікаціях.

—

Оригінал статті за посиланням: https://sportcasta.com/trainer/training/zdorovye/myfy-o-bolyah-v-spyne

Chou R, Fu R, Carrino JA, Deyo RA. Imaging strategies for low-back pain: systematic review and meta-analysis. Lancet. 2009;373(9662):463-472.

Magnetic Resonance Imaging of the Lumbar Spine in People without Back Pain

Maureen C. Jensen, Michael N. Brant-Zawadzki, Nancy Obuchowski, Michael T. Modic, Dennis Malkasian, and Jeffrey S. Ross.

Borenstein, David G.; O’Mara, James W. Jr.; Boden, Scott D.; More

JBJS. 83(9):1306-1311, September 2001.

Gregory N. Kawchuk, Jerome Fryer, Jacob L. Jaremko, Hongbo Zeng, Lindsay Rowe, Richard Thompson “Real-Time Visualization of Joint Cavitation” PLoS ONE April 15, 2015 doi:10.1371/journal.pone.0119470

J Orthop Sports Phys Ther. 2018 Mar;48(3):137-145. doi: 10.2519/jospt.2018.7738. Epub 2018 Feb 6.

1. Якщо в дитини мобільна плоскостопість, їй не потрібне спеціальне взуття чи устілки, а тим більше гімнастика чи масаж. Адже все це не в змозі формувати склепіння стопи.
2. Плоскостопість у дітей, зазвичай пов’язана з гіпермобільністю зв’язок та капсули суглобів. Тому стоячи склепіння стопи зменшується, а лежачи — воно знову збільшується.
3. Якщо у вашої дитини мобільна плоскостопість — спеціальні устілки та взуття з подушечками їй лише шкодять та завдають дискомфорту.
4. Варто звертатися до лікаря лише тоді, коли плоскостопість: немобільна, болюча або дуже важка.
5. Дуже часто батьки плутають «клишоногість» із різними ротаційними дисфункціями, які є наслідком положення плоду і проходять із віком. У разі ж важкого характеру приведеної стопи необхідне лікування (гіпсування й носіння спеціальних шин, а не спеціального взуття).
6. Шини, тутори, гімнастика, масаж, спеціальне взуття та устілки не можуть виправити торсію (скручування) великогомілкової кістки, а лише завдають шкоди. Адже це варіант нормального розвитку дитини.
7. Здебільшого у 5–6 років у дитини виникає торсія стегнової кістки, причина якої досі невідома. Однак, до 10 років — воно проходить самостійно. Якщо у вас виникає ідея боротися з цим явищем устілками, взуттям чи іншими засобами — необхідно її позбутися. Вони лише викликають дискомфорт та заважають дитині як фізично, так і морально.
8. Тільки лікар може визначити чи викривлення ніг це відхилення від нормального розвитку дитини. Адже в молодшому віці в діток спостерігається О-подібне викривлення, потім вони можуть стати Х-подібними, а після цього — прямими, і це — нормально!
9. Найкращі ступні в дітей, які ходять босоніж. Тому варто обирати м’яке, еластичне взуття. Якщо вагаєтеся з розміром — краще трошки більше, ніж менше. Обирайте дихаючі або натуральні матеріали та підошви, які легко гнуться.
10. Взуття не повинне бути жорстким, слизьким чи тісним. І, звісно ж, уникайте «дорослих» фасонів (каблук, вузький носок) — вони дуже шкідливі для діток!

Маємо надію, що ця стаття була для вас корисною. Хочемо, щоби ви витрачали час та гроші лише на ефективні речі для ваших малюків. Тутори, устілки та, так зване, ортопедичне взуття здебільшого лише наносить фізичної шкоди та психологічних травм дитині. Якщо маєте сумніви щодо ніжок дитини — краще зверніться до лікаря, а не намагайтеся лікувати її самостійно.

Зазвичай, саме природа — найкращий лікар наших дітей.

Біль у спині — це одна з найчастіших скарг, з якою доводиться стикатися фахівцям охорони здоров’я. Медицина не стоїть на місці, вдосконалюються методи візуальної діагностики, але за результатами аналізу статистики, з 1990 року кількість скарг на біль у попереку не зменшилася, а збільшилася на 57 %.

Цією статтею ми починаємо серію публікацій, щоби розібратися в такому складному питанні та зрозуміти, що потрібно робити і які методи лікування вважаються найефективнішими на даний момент. 

Відразу зазначимо, що вся інформація буде ґрунтуватися на об’єктивних наукових даних доказової медицини та особистому професійному досвіді.

Що таке біль у попереку?

Біль у попереку є симптомом, а не хворобою. У 95 % випадків люди стикаються з неспецифічної болем. Це означає, що джерелом болю можуть бути всі іннервовані структури спини (м’язи, фасеточні суглоби, міжхребцеві диски), тому неможливо точно визначити причину болю. Найголовніше, що такий біль має позитивний прогноз і здебільшого проходить протягом 2–6 тижнів самостійно. Тільки в 33 % випадках у пацієнтів може бути рецидив протягом року від попереднього епізоду. Найскладніше піддається лікуванню хронічний біль у попереку, яка триває понад 3 місяці. Передбачається, що в такому випадку відбуваються процеси периферичної та центральної сенситизації болю в результаті зміни діяльності підкіркових і кіркових структур головного мозку.

В інших 5 % біль має конкретну причину та називається специфічним. Коли ви приходите на прийом до лікаря з болем у спині, то він шукає передусім симптоми специфічного болю. Це пов’язано з тим, що такі симптоми є ознаками серйозних патологій (радикулопатія з ознаками неврологічного дефіциту, перелом, захворювання внутрішніх органів, онкологія) і вимагають додаткових медичних досліджень, консультацій вузьких фахівців, а в окремих випадках — негайну госпіталізацію.

No brain no pain

Ми всі говоримо про біль, але чи багато хто розуміє, що таке біль із погляду фізіології? Відповідно до Міжнародної асоціації з вивчення болю:

«Біль — це неприємне сенсорне та емоційне переживання, пов’язане з дійсним або потенційним пошкодженням тканини або те, що описується в термінах такого ушкодження».

Так, ви правильно зрозуміли, біль — у нашій голові. До 50-х років ХХ століття в основі виникнення болю домінувала теорія Р. Декарта, згідно з якою інтенсивність болю визначалася силою та величиною подразника. Але така теорія не могла пояснити причину фантомних болів або відсутність болю від серйозних ушкоджень у стані афекту. Наприклад, якщо ви вдома наступите на канцелярську кнопку, то болісно це відчуєте, але нічого не відчуєте, тікаючи від дикої тварини. У 2003 році на серфінгістку Бетані Гамільтон напала акула. Пізніше в інтерв’ю вона сказала:

«Я була в шоці. На щастя, я зовсім не відчувала болю. Якби я відчула біль у той момент, події могли б розвиватися не так вдало для мене».

Чому так відбувається? Уся справа в тому, що перцепція болю відбувається на рівні мозку. Саме мозок регулює інтенсивність болю. Бетані Гамільтон змогла врятуватися лише завдяки тому, що мозок сфокусувався на виживанні та активізував систему пригальмовування болю. Виділення нейромедіатрів (дофамін, серотонін, енкефалін) дозволило заблокувати передачу больового імпульсу.

Напевно, зараз ви думаєте як це стосується болю в попереку? Усе просто, на інтенсивність болю в попереку також впливають емоції. Вчені провели дослідження, у якому піддослідним одягали на руку манжету від тонометра та накачували її до болю. Одній половині групи сказали:

«Нам потрібно протестувати наскільки сильно ви можете переносити біль, тому ваше завдання протриматися якомога довше».

А іншій групі сказали:

«Чим довше ви зможете протриматися, тим сильніше будуть ваші м’язи. Ми тестуємо нову методику тренувань».

У результаті друга група змогла протриматися на 50 % довше. Це пов’язано з позитивними очікуваннями. Позитивні емоції знову активізували пригальмовування болю. Але в мозку можуть відбуватися і протилежні процеси, що продемонструвала перша група. Завдяки таким науковим відкриттям з’явилася можливість подивитися на феномен болю, з погляду біопсихосоціальної моделі. Відповідно до сучасної моделі, біль залежить не тільки від біологічних чинників — пошкоджень, але також і від психологічних і соціальних.

Висновки. Не все так погано, як здається!

Як ви вже зрозуміли, біль у попереку, здебільшого, не є серйозною проблемою, тому не варто надто турбуватися.

Біль у тілі людини дуже складний фізіологічний процес, пов’язаний з емоційним переживанням, попереднім життєвим досвідом, тому він не завжди пов’язаний із пошкодженням. На сприйняття болю впливають: очікування, переконання, страх, тривога та страждання. Розуміння цих процесів дозволяє краще впоратися з болем.

—

_{Maher, C, Underwood, M, and Buchbinder, R. Non-specific low back pain. Lancet. 2017; 389: 736–747}

_{da C Menezes Costa, L, Maher, CG, Hancock, MJ, McAuley, JH, Herbert, RD, and Costa, LO. The prognosis of acute and persistent low-back pain: a meta-analysis. CMAJ. 2012; 184: E613–E624}

_{da Silva, T, Mills, K, Brown, BT, Herbert, RD, Maher, CG, and Hancock, MJ. Risk of recurrence of low back pain: a systematic review. J Orthop Sports Phys Ther. 2017; 47: 305–313}

_{Kregel, J, Meeus, M, Malfliet, A et al. Structural and functional brain abnormalities in chronic low back pain: A systematic review. Semin Arthritis Rheum. 2015; 45: 229–237}

_{Pain. 2013 Mar;154(3):361-7. doi: 10.1016/j.pain.2012.11.007. Epub 2012 Nov 21. Pain as a reward: changing the meaning of pain from negative to positive co-activates opioid and cannabinoid systems.}

–

Оригінал статті – https://sportcasta.com/trainer/training/zdorovye/chto-dolzhen-znat-kazhdyj-pro-bol-v-poyasnytse