Блог компанії

Синдром карпального каналу: фізична терапія чи операція?

Синдром карпального каналу: фізична терапія чи операція?

Дослідники в Іспанії та Сполучених Штатах повідомляють, що через рік після лікування, пацієнти з синдромом карпального каналу, які проходили фізичну терапію, досягли результатів, що рівноцінні результатам пацієнтів, яких оперували. Крім того, пацієнти, які проходили фізичну терапію зауважували швидке поліпшення свого стану вже за місяць, на відміну від оперованих пацієнтів.

Карпальний синдром викликає біль, оніміння та слабкість в зап’ясті та руці. Майже половина всіх професійних травм, пов’язана з цим синдромом, що виникає внаслідок повторюваних рухів. Хоча оперативне втручання розглядається, коли симптоми особливо важкі, його проблема в тому, що більш ніж третина пацієнтів не можуть повернутися до роботи протягом восьми тижнів після операції.

Дослідження показує, що комбінація фізичної терапії, мануальної терапії (шийного відділу та серединного нерву кисті) та вправ з розтягами, може бути ефективнішою, ніж хірургія. Безумовно, як відправна точка для лікування.

“Консервативне лікування може стати оптимальним варіантом втручання для пацієнтів із синдромом карпального каналу, як перша лінія лікування до або замість операції.”, – говорить провідний автор César Fernández de las Peñas, PT, PhD, DMSc, з департаменту фізичної терапії, професійної терапії, реабілітації та фізичної медицини в Університеті Rey Juan Carlos, Алькоркон, Іспанія.

Доктор de las Peñas та його колеги досліджували випадки виникнення синдрому в 100 жінок. За випадковим розподілом 50 жінок лікувалися фізичною терапією та 50 оперували. Для пацієнток з групи фізичної терапії використовували методи мануальної терапії на шиї та серединному нерві протягом 30 хвилин, один раз на тиждень, а також комплекс вправ на розтяг, які вони виконували вдома самостійно.

Через місяць пацієнтки групи фізичної терапії мали кращі показники функції руки під час щоденної діяльності та кращу силу захоплення між великим і вказівним пальцем, ніж пацієнти, яких оперували. Через 3, 6 та 12 місяців після лікування стан пацієнтів у групі хірургічного втручання виявився не кращими, ніж у групі фізичної терапії. Обидві групи показали аналогічні поліпшення в роботі та міцності захоплення. У пацієнтів обох груп аналогічно зменшувався біль. Дослідники дійшли висновку, що впродовж року після лікування фізична терапія та хірургічне втручання  показують аналогічні переваги. Поліпшень амплітуди руху у шийному відділі хребта не було в обох групах.

Дослідники застерігають, що оскільки дослідження включали жінок з однієї лікарні, необхідно провести додаткові дослідження, щоб узагальнити результати. Крім того, немає доступних даних про найефективніше дозування застосовуваної мануальної терапії.

Посилання на оригінал: https://www.medicalnewstoday.com/releases/316204.php